Головна » Суспільство » У Кропивницькому попрощалися з Євгеном Яловцем, який загинув на Сході

svichkaПонад пiвтисячi людей сьогоднi провели в останнiй путь загиблого у зонi АТО вiйськового Євгена Яловця. На панахиду прибули його рiднi близькi й односельцi з Созонiвки, небайдужi кропивничани, волонтери, вiйськовi, посадовцi обладмiнiстрацiї, мiськради Кропивницьокго та Созонiвської сiльради. Прощання провели на Алеї слави Рiвнянського кладовища. Єписком Кропивницький i Голованiвський Марк вiдслужив молебень.

Євген Яловець народився 11 травня 1989 року в селi Созонiвка Кiровоградського району. Закiнчив Созонiвську загальноосвiтню школу, Кiровоградський професiйний лiцей №2, пройшов вiйськову строкову службу, працював на заводi «Гiдросила» верстатником. У березнi 2014 року був призваний по мобiлiзацiї до Кiровоградського об’єднаного вiйськового комiсарiату. У вереснi 2015 року переведений до Кропивницького районного мiського комiсарiату начальником служби захисту iнформацiї. З 11 березня 2017 року вiдправлений до базового табору вiйськової частини ППВ-4050 з подальшим прибуттям в зону проведення АТО. Був старшим сержантом кодувальником 59-ї мотопiхотної бригади.

Загинув Євген 11 червня 2017 року в районi Павлополю, Волноваського району Донецької областi в результатi ворожих мiнометних обстрiлiв системи ПТУР. Євген до кiнця з честю та гiднiстю виконував свiй обов’язок. Вiн був щирим, вiдкритим, цiлеспрямованим, любив життя.

Вiйськовий комiсар Кропивницького районного комiсарiату майор Андрiй Гриценко розповiв присутнiм про службу поряд з Євгеном.

«Сьогоднi проводжаємо в останню путь нашого товариша. Вiд початку iснування Кропивницького районного вiйськового комiсарiату Женя працював тут, поставив комiсарiат «на рельси». Це була дiйсно талановита, гiдна, порядна i чесна людина, яка завжди приходила на допомогу iншим. Батькам хочу сказати слова вдячностi, що виховали такого справжнього чоловiка», – зазначив службовець.

Олександр Кривий приїхав iз зони АТО аби попрощатися з Євгеном.

«Я довго з ним не служив, всього три мiсяцi. Ми разом прийшли в цей батальйон, спали в однiй палатцi. Вiн був дуже щедрою, доброю людиною. За час проходження служби в 10 батальйонi вiн себе зарекомендував як грамотний товариш, який виконував свою роботу i намагався допомогти кожному офiцеру i солдату. Багато побратимiв з цього батальйону хотiли приїхати провести Євгена в останню путь, але у зв’язку з тим, що ми знаходимося в зонi АТО, приїхав тiльки я. Батькам хочу сказати дякую, що виховали такого чесного, вдячного сина, який завжди нам допомагав», – зазначив вiйськовий.

 «Час – рiч невблаганна, але все залишає свiй слiд. Висихають рiки – залишаються русла, вигорають трави – залишається корiння, вiдлiтають птахи у вирiй – але гнiзда залишаються. Помирає людина – живе пам’ять про неї. Вся Созонiвка пам’ятає Женю, як золоту дитину. Пiд час навчання у Созонiвськiй школi вiн був дуже гарним учнем, спортивним, дружнiм, щирим. Я не знаю, чи є в свiтi такi слова, якi могли б передати нашу скорботу. Я хочу низько вклонитися Свiтланi Юрiївнi, Андрiю Леонтiйовичу за те, що ви виховали такого сина. Не буває так, щоб безслiдно щезла людина, особливо герой, який загинув за Батькiвщину. Я розумiю, ваше горе – безмiрне, але ви повиннi пишатися своїм сином. I ми всi повиннi пишатися ним, тому що такi люди живуть вiчно. Поки жива хоч одна людина в Созонiвцi – пам’ять про Женю житиме. Ми розкажемо про нього i нинiшнiм учням, i тим, якi прийдуть потiм, – пообiцяла батькам загиблого Нiна Тихомирова, бiблiотекар з Созонiвки.

За життя Євген не встиг одружитися, у нього залишилися батьки.

Свiтла пам’ять

Рідний Край

загрузка...