У Кропивницькому чоловік одружився відразу на декількох жінках

2018-03-06. - 19-15 / 615

sssssЧоловік жонатий чотири рази. Щоб ви про нього подумали? Що він невиправний донжуан і йому нудно бути довго з однією жінкою. Або такий нестерпний, що жінки від нього тікали. А якби ці жінки не знали про існування одна одної і раптом за збігом обставин зустрілися?

О! – ото б не нудно було! Так подумала я, коли інсайдер шепнув, про що буде майбутній спектакль «Чотири дружини одного Івана» в Кіровоградському академічному музично-драматичному театрі імені Кропивницького.

На прем’єрі з’ясувалося, що тут все значно крутіше. Чотири жінки на схилі віку опинилися у притулку. Одна пила, друга писала вірші, третя всіма командувала, четверта взагалі німа. До них прийшов електрик із намірами не тільки пролагодити вимикач,а й підібрати господиню у свою велику хату. Уході знайомства гість так сподобався жінкам, що вони напросилися в наречені і добрий Іван розчулився і погодився взяти за себе (чи до себе) всіх разом. Жінки раділи, що вирвуться з осоружного казенного дому і матимуть хоч і колективного, зате лагідного й доброго чоловіка, а не тих пияків і забіяк, якими були їхні колишні партнери. На радощах навіть німа заговорила!

Під час вистави мене весь час не давало спокою питання – щось тут пішло не так.

«Звинувачувала» в цьому не виконавців Валентину Литвиненко, Вікторію Майстренко, Євгенію Миронович, Тамару Лаптєву та Ігоря Тарнавського. Актори грали те, що було розписано в п’єсі. І до режисера Євгена Курмана ніби претензій нема. Навпаки – мені дуже сподобалася фішка з босими ногами 70-горозміру. Їх постановник приладнав усім героїням, щоб вони не змогли влізти в чобітки, які приніс майбутній жених. Він, як принц із «Попелюшки», хотів обрати ту, яка б їх узула. Музика, декорації (мінімальні, бо це була мала сцена) та спец ефекти теж не напружували. Тоді чому не розумію, що кропивничани «хотіли сказати» цією виставою?

Справа в некондиційному драматургічному матеріалі, вирішила я. Хто ж це таку незрозумілу річ написав?

Автор із тих, що зовсім не на слуху – Флорид Буляковіз Башкортостану (Росія). П’єса, на основі якої зроблені «Чотири дружини», в оригіналі називається «Бабці виходять заміж». І жених там не Іван, а Абдула!  Мусульманин у регіоні, де є багато прихильників цієї релігії. А вона дозволяє мати кілька дружин. Там вчинок героя не є чимось таким, що викликає підозри в надуманості ситуації. П’єса Ф. Булякова відтворює атмосферу на межі розпаду СРСР і переповнена публіцистичними штурханами в бік тодішніх російських реалій.  У виставі кропивничан всі ці моменти прибрали, лишивши тільки основну фабулу з деякими змінами. Що це – неконтрольований вибух місцевих фантазій? Ні. Знову мимо. Бо знайшла в мережі «наш» варіант, раніше поставлений рядом інших театрів. Є навіть версія, де багатоженець не Абдула і не Іван, а Бабай(!). Тобто хтось без нас постарався над перепрошивкою вистави.

Чи узгоджувалися ці переробки з нині покійним автором п’єси,не знаю, одначе відхід від авторської версії, певно, і спричинив деяке провисання концепту «Чотирьох дружин».

У переінакшеному драматургічному матеріалі (зокрема,в біографіях героїнь) усе ж уцілів дух 90-х років минулого століття 90-роки для більшості дорослих глядачів – надто близька у часі пора, щоб стати вантажною темою і на сцені сприйматися як екзотика. 90 – ті роки – пора великих очікувань і великих розчарувань для багатьох, тому і нагадування про той час у мистецтві не всім, так би мовити, в касу. Зусиллям волі чи підсвідомо потерпілі намагаються той несприятливий для себе період «проїхати». Належу до цієї категорії публіки і мабуть, ще й це заважало співпереживати дійовим особам прем’єрної вистави чи сміятися над ними.

Втім, не виключено,що тому, хто в 90-і піднявся, зануритися в ауру «Чотирьох дружин буде приємно. Порадіє – як добре, що я зміг уникнути долі персонажів цієї п’єси…

Джерело: akulamedia.com

загрузка...